Іноді здається, що в нашому стрімкому світі щодня відбувається нова криза. І все це ми бачимо в новинах. Новинні сайти конкурують між собою за аудиторію. Тому і ми, і наші діти постійно бачимо тривожні заголовки, яких із кожним днем стає все більше.
Викладаєте математику, фізику або інші природничі дисципліни? Імовірно, у класі останні новини ви не згадуватимете. Однак деякі є надто масштабними, щоб їх ігнорувати. Коли трапляється щось таке, у багатьох учителів виникає питання: як обговорити з учнями ці новини? І чи взагалі варто?
Насамперед визначте для себе: чи потрібно обговорювати з учнями тривожні новини.
Іноді розмови про шокуючі або тривожні новини можуть призводити до небажаних наслідків. Перш ніж обговорити останні новини з учнями в класі, подумайте, чи буде це доречним. Також проаналізуйте, наскільки вам буде комфортно спілкуватися в класі на такі теми. Основне – дайте собі відповідь на запитання: чи дійсно учні переймаються останніми новинами і мають осмислити те, що відбувається.
Можливо, у вашій школі вже розроблено рекомендації для таких випадків – візьміть їх до уваги. Враховуйте й інші важливі чинники: вік учнів, особливості подій, що відбулися, правила школи і т. д. Якщо весь клас або окремі учні засмучені чи налякані, подумайте, як підтримати їх. Ви можете обговорити проблему в класі або поспілкуватися з дітьми індивідуально.
Поради про те, як обговорювати новини з учнями
Діти чують і бачать більше новин, ніж ми думаємо. Вони дізнаються їх удома, від друзів, у соціальних мережах і т. д. Чують і читають історії про війну, тероризм, стихійні лиха, політичну боротьбу, нарешті, про пандемію.
У молодших і середніх класах у дітей не сформовані навички медіаграмотності, тому в них немає об’єктивної картини того, що відбувається у світі. Старшокласники краще розуміють поточні події, але й вони не завжди можуть відрізнити факти від фейків або суб’єктивних суджень.
У дітей будь-якого віку тривожні новини викликають занепокоєння, страх, гнів чи навіть провину. Ці негативні емоції можуть залишатися з ними ще довго після того, як вони дізнаються шокуючу новину. У таких випадках може допомогти розмова про почуття дитини і про те, що не всі новини в ЗМІ та соціальних мережах є правдивими.
Щоб допомогти дитині подолати негативні емоції, дотримуйтеся таких рекомендацій:
• Виявляйте ініціативу. Перш ніж обговорювати в класі спірні теми або тривожні новини, сформуйте в учнів культуру ведення дискусій. Щонайменше вам потрібно встановити певні правила: це дасть змогу обговорювати події ввічливо й конструктивно.
• Слідкуйте за своїми емоційними реакціями. Перш ніж відреагувати самим, учні завжди спостерігають реакцію вчителя на шокуючі новини. Покажіть школярам, що навіть тривожні новини ви сприймаєте критично та вдумливо. Якщо зможете зберегти спокій і раціональне мислення, найімовірніше, ваші учні вчинять так само.
• Зважайте на те, що у ваших учнів різний життєвий досвід. Різні діти можуть по-різному реагувати на події залежно від того, в яких сім’ях вони виховуються, до яких соціальних і культурних груп належать і т. д. Зверніть увагу на власні упередження. Пам’ятайте, що учні можуть інтерпретувати події не так, як ви від них очікуєте. Поясніть їм, що кожен може висловити свою думку. Але водночас не змушуйте говорити, якщо учні з яких-небудь причин цього не хочуть.
• Слухайте. Скажіть дітям, що вони завжди можуть безпечно поділитися своїми почуттями, а ви завжди їх вислухаєте. Також ви навчите їх правильно сприймати новини, якщо попутно ставитимете запитання, які допоможуть відрізняти факти й домисли. Можливо, вам доведеться розвінчати деякі міфи. Наберіться терпіння. Нагадайте учням, що в соціальних мережах багато неправдивої інформації, іноді навіть авторитетні ЗМІ можуть публікувати фейки.
• Заохочуйте позитивні дії. Тривожні новини можуть засмучувати дітей і навіть змушувати почуватися безпорадними. Якщо учні відчувають негативні емоції через останні події, поговоріть із ними про те, чим вони можуть допомогти в цій ситуації (наприклад, пожертвувати гроші для нужденних). Це покаже дітям, що вони здатні змінювати світ на краще.
Як розвивати навички медіаграмотності в дітей різного віку
Якщо ви хочете розвивати навички медіаграмотності в учнів, вам слід враховувати їхній вік. Розгляньмо кілька рекомендацій для дітей різного віку.
1–2 класи
Переконайте дітей, що вони в безпеці. У багатьох дітей цього віку неправильне уявлення про безпеку. Якщо вони дізнаються щось страшне, що відбувається в інших країнах (або навіть щось уявне), то можуть думати, що в небезпеці. Тривожні новини по телевізору можуть лякати їх. Тому не показуйте в класі відео чи фото таких новин.
Якщо в учнів є запитання, дайте їм змогу висловитися. Не зменшуйте і не знецінюйте занепокоєння дітей. Заспокойте їх і поясніть, яких заходів вжито задля їхньої безпеки. Якщо подія, котра налякала, відбулася в іншій країні, зробіть акцент на тому, наскільки це далеко.
Коли дитина чує новину про те, із чим безпосередньо зіткнулася (наприклад, із насильством або стихійним лихом), обговорення її може ще більше посилити страх. У такому разі вам слід поділитися з дитиною кількома порадами, які допоможуть їй відчути себе в безпеці (не лишатися самій, бути поруч із кимось дорослим і т. д.).
Обговорювати новини іноді потрібно, але не приділяйте цьому занадто багато часу. Діти мають повернутися до звичних шкільних справ.
Корисні поради для учнів 1–2 класів
• Дозуйте перегляд новинних сайтів і телепрограм. Допоможіть дитині знайти баланс між переглядом телевізора, часом в інтернеті та іншими заняттями.
• Розкажіть дитині, що можна, а що не можна дивитися в інтернеті.
3–5 класи
Зважайте на те, що в усіх дітей у класі різний темперамент. Деякі готові обговорювати тривожні події, деякі схильні замикатися в собі. Не показуйте в класі фото або відео подій, які викликають у дітей негативні емоції, щоб не погіршити ситуацію.
Також пам’ятайте, що дехто може мати особистий досвід таких подій (наприклад, війни, стихійних лих, насильства і т. д.). Для деяких дітей події, які показують у новинах, можуть бути більш особистими, ніж для інших.
Створіть простір, у якому школярі зможуть вільно висловлюватися та ставити запитання. Однак спочатку запитайте дітей, що їм уже відомо (або вони думають, що їм відомо). Імовірно, дітям потрібно буде переосмислити свої неправильні уявлення про те, що сталося. Вони також зможуть поділитися почуттями й отримати вашу підтримку. Іноді вам слід нагадувати учням, щоб вони не поспішали з висновками, бо ще не всі факти з’ясовано.
У деяких ситуаціях діти можуть проявляти упередженість і стереотипне мислення. Будьте готові пояснити учням ці поняття загально. Однак із узагальненнями обережно – у цьому віці діти сприймають ваші слова за чисту монету.
Можливо, ви матимете відповіді не на всі запитання. І це нормально. Покажіть приклад того, як цікавість і критичне мислення допомагають фільтрувати інформацію й відділяти факти від домислів.
Корисні поради для учнів 3–5 класів
• Не варто вірити всьому, що ви бачите. Поясніть дітям, як можна обробляти фото й відео, додаючи та прибираючи об’єкти.
• Читайте новини в інтернеті. Пояснюйте дітям, з яких елементів складається новинна стаття.
6–8 класи
У середніх класах у дітей має бути простір для того, щоб обговорити поточні новини та поділитися своїми почуттями щодо цього. Продовжуйте пояснювати учням, що таке упередженість і стереотипи. Навчайте їх критично ставитися до інформації, яку вони читають у новинах, і перевіряти факти.
У середніх класах нормально розмовляти про новини й навіть демонструвати фото або відео. Однак не показуйте таке, що може викликати занепокоєння. Проявіть критичне мислення та проаналізуйте, як подають новини. Поговоріть про те, як новинні сайти, прагнучи набрати перегляди, перекручують факти.
Корисні поради для учнів 6–8 класів
• Шукайте достовірні новини. Навчіть учнів перевіряти факти, які подані в новинах, в інтернеті.
• Розповідайте учням, які новинні сайти подають інформацію якісно, а які спотворюють.
9–11 класи
Давайте дітям змогу обговорювати новини й висловлювати свої почуття. Якщо хто-небудь з учнів стурбований тим, що йому загрожує небезпека, не знецінюйте його почуття. Допоможіть упоратися з негативними емоціями. Пам’ятайте, що історії, показані в новинах, можуть викликати різні емоції в різних учнів, особливо в тих, хто раніше стикався з такими травмувальми подіями.
Більшість новин (зокрема й тривожних) стосуються питань політики. Якщо ви розповідаєте про них у класі, будьте готові до того, що деякі учні активно включаться в дискусію. Перш ніж виникнуть суперечки, переконайтеся, що навчили дітей дискутувати ввічливо. Не зле буде нагадати учням основні правила, щоб розмова вийшла конструктивною.
Попросіть розповісти, звідки вони дізналися новини (найчастіше – із соціальних мереж), формуйте критичне ставлення до таких джерел. Перед тим як робити які-небудь висновки, навчіть перевіряти факти.
Корисні поради для учнів 9–11 класів
• Розвінчуйте фейки. Навчіть учнів визначати фейкові зображення й відео в інтернеті.
• Боріться зі стереотипами. Допоможіть учням помічати власні стереотипи під час перегляду новин або пошуку інформації в інтернеті.
• Поговоріть про клікбейт. Розкажіть, що сенсаційні заголовки використовують для того, щоб привернути увагу читачів і підвищити перегляди. Це називається клікбейт. Допоможіть учням зрозуміти, як клікбейтні заголовки впливають на наше сприйняття новинних матеріалів.
• Поговоріть про алгоритми соціальних мереж. Розкажіть дітям, як алгоритми відображають у наших новинних стрічках те, що ми самі хочемо бачити.
• Навчіть дітей правил етикету в соціальних мережах. У коментарях потрібно зберігати ввічливість, навіть якщо ви не згодні з написаним.
Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп’ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості. Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв’язання задач.
Водночас діти стикаються в Інтернеті з певними небезпеками, наприклад, комп’ютерними вірусами й шкідливими програмами, кібербулінгом, секстингом, шахрайством, або самі створюють собі проблеми, розповсюджуючи про себе особисту, приватну інформацію.
За даними різних міжнародних досліджень, лише 29% дітей повідомляють, що завжди почуваються безпечно онлайн. Щодо України, то 92% дітей до 12 років вже постійно користуються Інтернетом. 67% опитаних бачили в Інтернеті те, що їх засмучує. Кожна третя дитина готова зустрітися із незнайомцями і лише 15% дітей відповіли, що знають, як потрібно діяти в разі небезпеки.
Проблеми, із якими діти можуть стикнутись онлайн:
- візуалізація насильства;
- порнографія;
- контент, що шкодить;
- кібербулінг – це один із різновидів булінгу (цькування). Це така форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційнокомунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо;
- секстинг – надсилання інтимних фото/відео із використанням сучасних засобів зв’язку.
- онлайн–грумінг – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою сексуального насильства
- сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів чи грошей.
Рекомендуємо також для батьків онлайн-курс, який пропонує Міністерство цифрової трансформації.
Посилання: https://osvita.diia.gov.ua/courses/serial-dlya-batkiv-onlayn-bezpeka-ditey
Нова канцелярія вже давно куплена і чекає своєї години. Збираючи дитину перший раз в перший клас, хочеться покласти в портфель всі канцелярські багатства. Не поспішайте. Необхідний вміст портфеля вчитель зазвичай озвучує на перших батьківських зборах. А ваше завдання – навчити дитину правильно збирати портфель.
Правило 1: дитина повинна самостійно збирати – розбирати портфель. Щоб добре орієнтуватися у власному портфелі, дитина повинна збирати – розбирати його самостійно. Інакше, замість того щоб слухати вчителя, він велику частину уроку шукатиме в портфелі необхідні речі. Навіть якщо в портфелі всього одне відділення (хоча в більшості сучасних ранців їх як мінімум три), дитині буде потрібно не меншого 10-15 хвилин, щоб знайти потрібну річ в незнайомих надрах портфеля.
Правило 2: портфель треба збирати щодня. Щодня в портфелі скупчується безліч непотрібних папірців, крихт і всіляких «цінних», але абсолютно непотрібних в школі речей. Стежите, щоб дитина щодня виймала з портфеля весь вміст, викидав сміття і складав назад в портфель тільки необхідні речі.
Правило 3: нічого зайвого. Завдання батьків – стежити, щоб дитина не носила з собою зайвої тяжкості. По санітарних нормах, що діють, більше трьох кілограмів піднімати первоклассникам не рекомендується. Окрім покладених за програмою 2-3 підручників і 2-3 зошитів, в ранці першоклашки обов’язково лежатимуть пенал з ручками і олівцями, щоденник, рахункові палички, підставка для книг і сніданок. В результаті набирається якраз близько трьох кілограмів. Перший час батькам доведеться контролювати, що дитина кладе в портфель, а потім він буде це робити самостійно.
Правило 4: гігієнічне приладдя. Навіть у платних школах туалетний папір часто відсутній, не кажучи вже про муніципальні заклади. Тому в портфелі завжди повинні лежати невеликий рулон туалетного паперу і упаковка вологих серветок. Якщо дитина соромиться діставати в школі туалетний папір, покладете її в непрозорий пакет.
Правило 5: окремі контейнери для їжі. Практично у всіх школах дітям недостатньо стандартних шкільних сніданків і батьків просять давати дитині з собою додатковий сніданок – декілька бутербродів, сік і печиво. Незалежно від того, яку їжу ви даватимете дитині, для неї потрібні спеціальні контейнери з кришкою, що щільно закривається. Часто батьки упаковують їжу у фольгу або в поліетиленові пакети. Але упакована таким чином їжа може розкришитися. До того ж, якщо носити її без контейнера, весь вміст портфеля пропахет їжею. Поясните дитині, що, перекусивши, він повинен всі обгортки і порожні пакети покласти назад в контейнер і щільно закрити його.
Правило 6: іграшки залишаються удома. Іграшкам в портфелі робити нічого. Якщо дитина дуже наполягає, домовитеся, що він діставатиме іграшки з портфеля тільки на зміні, а перед початком уроку знову прибере їх в портфель. Можна, наприклад, укласти угоду, що при першій скарзі вчителя з приводу ігор на уроках – іграшки залишаються удома.
Правило 7: мінімум дорогих речей. Питання, давати чи ні дитині в школу мобільний телефон, до цих пір залишається спірним. Мобільний телефон (і інші дорогі речі) не є предметами першої необхідності. У більшості шкіл у вестибюлях встановлені безкоштовні телефониавтомати. В крайньому випадку дитина може подзвонити з канцелярії або з пункту охорони.Якщо ви все-таки вважаєте, що телефон йому необхідний, поясните йому, що на час уроків необхідно відключати звук і прибирати телефон в портфель. Крім того, необхідно пам’ятати, що телефон може загубитися або бути вкраденим. Це відноситься і до наручного годинника, який діти часто знімають на фізкультурі і забувають надіти.
Глибоке дихання. Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Тепер трохи повільніше, видихаючи повітря до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень – здоров’я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, – хворобливість і хвилювання.
Фізичні навантаження. Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження – фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.
Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Вчені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.
Живопис. Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.
Художнє слово. Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.
Театр. Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.
Позитивні емоції. З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: “Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров’я і подовжує життя”. Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.
Музика. Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.
Спілкування з природою. Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій – відпочиньте з нею серед природи.
Гра. Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це та діяльність, без якої дитина шести років не може нормально жити і розвиватись. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити умови, необхідні для розгортання справжньої гри: ініціатива, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування. Тому доцільно батькам учнів першого класу подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час. Причому, чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного розвитку. Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, дітей, поведінку уявних персонажів, їх ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми, на чуттєвому рівні прилучається до культури середовища, що її оточує. Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив творчих ігор – реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі. Перший клас – випробування для дитини і для батьків. Краще, якщо малюку на момент вступу до школи вже є 7 років. Він більш готовий до навчання, дозрів для того, щоб сидіти за партою і сприймати матеріал, а не мріяти про ігри, краще вмотивований… Перші тижні малюк дуже втомлюється – новий режим, загальна напруга сім’ї, звикання до нових відносин, нове незвичне навантаження …
Поради перед школою. Здебільшого першокласники стають більш емоційними, агресивними і слізливими у перші шкільні тижні – це нормально. Давайте підтримку, тілесні і емоційні погладжування (масаж, приємні слова, похвала, впевненість, що все вийде, обійми).
Частки мозку, які відповідають за “утримання дитини в одній позі” (наприклад, за партою зі складеними ручками), включаються в роботу після 7 років. Але і потім малюки не можуть бути довго посидючими, не бігати на перервах, не проявляти активність. Якщо вчителям не вистачає знань, для того, щоб давати дітям можливість розрядки, хоча б ви вдома не сваріть їх за стан “дзиги”. Нехай після школи, якщо хочуть, бігають, стрибають на батуті, катаються на велосипеді, скейті ( пенніборді) …
Також тільки після 7 років багато діток можуть відчувати себе частиною системи і підкорятися її правилам, відчувати себе частиною групи (ми – учні, однокласники, діти). Це ще один аргумент на користь семирічного шкільного старту. Тому чимало діток не реагують, поки до них особисто не звернуться:
– Іринко (Олежику), відкрий зошит.
Добре, якщо вчитель це знає, і добре, якщо є кому йому про це нагадати. А батькам важливо вдома грати в школу, програвати з іграшками можливі ситуації і запам’ятовувати фразу: “Діти, розгорніть, будь ласка, зошити (підручники, щоденники)!”
Про що насправді дитина каже своїм батькам
Дитина не завжди каже те, що думає. Іноді вона використовує «секретний код» і його потрібно розгадати. Далі представлений справжній контекст висловлювань вашого маленького дошкільника.
«Я тебе не люблю, мамо»
Справжній сенс: ти зробила щось таке, що викликало в мене величезне засмучення. І незалежно від того, чи була це банальна річ (як, наприклад, заборона на включення телевізора) чи справа стосувалась небезпечної гри (наприклад, не дозволити дитині лазити по деревах), малюк просто вирішив вас жорстоко покарати, бо сам він відчув себе кепсько. Замість того щоб реагувати емоційно, краще спокійно поясніть, що він не повинен так казати. Поясніть дитині, що насправді її засмутило (найчастіше це ваша заборона), поясніть причину свого рішення. Також було б добре сказати, що не можна використовувати такі слова, тому що вони можуть когось дуже сильно образити. Завдяки цьому дитина навчиться розпізнавати справжню причину своїх емоцій та управляти ними.
«Тому що ти мене не любиш»
Справжній сенс: зроби нарешті те, що я хочу! Таким чином дитина хоче маніпулювати вами, тобто розраховує на те, що через виникнення докорів сумління ви нарешті погодитесь і дозволите розмалювати стіни або з’їсти за один раз цілий кілограм морозива. Зізнайтесь, адже іноді ви все-таки даєте слабину. Може, не до такої міри, щоб відразу ж вручити дитині фломастери й олівці чи відерце морозива, але все ж таки ви робите щось подібне. Замість цього краще скажіть, що ви її любите і саме з цієї причини не завжди можете погодитися з усіма її примхами (бо її животик буде боліти від такої кількості з’їденого морозива).
«Я дурепа, я поганий, ніхто мене не любить»
Справжній сенс: я відчуваю себе дуже нещасною! Причин, через які дитина іноді використовує такі несподівані (і такі страшні для батьків) заяви, може бути кілька. Найчастіше дитина таким чином хоче звернути на себе увагу мами й тата. Цей метод є дуже ефективним, тому що кожний батько й кожна мати одразу ж намагаються спростувати це твердження дитини (отже, увагу дитина отримала).
Однак іноді буває так, що малюк, кажучи, що негарний чи дурний, дійсно і справді так уважає. Буває також, що таким чином він хоче нам сказати, що почувається погано й у нього є якісь проблеми. Але оскільки ми не можемо відразу зрозуміти, з якої причини наша дитина використовує такі драматичні заяви, то завжди повинні в першу чергу детально розібратись, у чому суть справи. Спитайте, може, сталося щось погане в дитячому садку (може, якийсь малюк використовував погане формулювання по відношенню до вашої дитини, але в іншому контексті, наприклад, «ти потвора, тому що колупаєшся в носі»). Іноді приводом для критики самого себе є недостатнє розуміння ситуації, невміння пов’язати свої дії з наслідками (найчастіше це відбувається в дітей із СДУГ). У будь-якому випадку, варто порозмовляти з дитиною і спокійно роз’яснити їй все.
«Ти віддаєш перевагу їй, а не мені»
Справжній сенс: я страшенно ревную до сестри, негайно обійми мене. Такі слова час від часу вимовляють, напевно, більшість дітей, в яких є брати та сестри. Найчастіше аргументи такого типу дитина використовує тоді, коли її покарали батьки, а її сестра при цьому уникнула покарання. Тоді необхідно пояснити малюку свою поведінку й рішення. Пояснити, чому саме покарали її, а не його брата чи сестру.
Однак якщо дитина часто ревнує, варто врахувати, що насправді вона так не відчуває. Батьки часто вважають, що брати й сестри повинні отримувати все порівну: однакову кількість ласки, їжі, одягу, часу на розваги. Але це не так. Справедливо не означає порівну.
Кожна дитина – це ж інша людина зі своїми індивідуальними й неповторними особливостями (одному потрібно постійно обійматись, інший бажає, щоб ви почитали йому книгу), багато також залежить від віку малюка (увага до маленької дитини відрізняється від уваги до немовляти) та ситуації (хворій дитині треба приділяти більше часу).
Психологи стверджують, що найголовніше – це відчуття самої дитини: якщо вона отримує стільки турботи й у тому вигляді, в якому потребує, навіть якщо брат отримує більше, у дитини не виникає почуття образи та несправедливості. Тому слід уважно придивитись до того, як усе відбувається в наших сім’ях у контексті сказаного.
Дитяча психологія
Як розпізнати ризик суїциду в підлітків
У підлітковому віці дитина переживає бурхливий емоційний період. Етап становлення її окремої й незалежної особистості рясніє перепадами настрою й дуже часто містить суїцидальні думки. Як розпізнати, що дитина планує розлучитися з життям, перш ніж стане занадто пізно?
Думки про самогубство, на диво, виникають у дуже великої кількості підлітків. За підрахунками дослідників, етап планування суїциду переживає практично кожна четверта дитина. На жаль, якщо ми не розпізнаємо ознак самогубства, яке насувається, або якщо батьки недооцінять помічених ними симптомів суїцидальних намірів, це може призвести до трагедії. То ж яка поведінка дитини може свідчити про ризик суїциду?
Невід’ємним елементом стану, супутнього формуванню суїцидальної поведінки, є пресуїцидальний синдром. Його симптоми досить помітні для уважного спостерігача, ігнорувати їх у жодному разі не можна.
Тривожними для батьків повинні бути такі ситуації:
розмови про самогубство – якщо підліток каже про самогубство, то це не просто «такі собі роздуми». Такий симптом, безумовно, не можна недооцінювати. Найчастіше прихованою причиною розмов про самогубство є крик про допомогу, бажання звернути на себе увагу. Якщо цього не зробити і проігнорувати дитину, вона більше не знайде у своєму арсеналі інструментів якогось іншого способу звернути увагу на себе і свою проблему. У результаті, може зробити суїцидальну спробу;
розмови про суїцидальні думки в однолітків, подруг або однокласників – іноді дитина не каже про самогубство прямо. Вона може розповісти про чужі наміри розлучитися з життям. Така поведінка може завуальовуватися розмовою, а іноді й бути ризикованою, оскільки сильний емоційний зв’язок підлітка з однолітками може сіяти небезпечне «насіння» в їхньому співтоваристві;
надмірна самокритика й переживання із приводу своїх поразок і невдач – дуже низька самооцінка підлітка, бачення джерела всіх проблем у самому собі, які показують, що дитина почуває себе нікчемною, нічого не вартою й не бачить шансів змінити цю ситуацію, – це також застережливий сигнал. Перед суїцидом завжди відбувається звуження свідомості, яке призводить до того, що майбутній самогубець просто не бачить іншого виходу із ситуації, окрім як піти із життя;
захоплення кумирами, які вчинили самогубство, – батьки повинні бути особливо уважними в тих ситуаціях, в яких кумир дитини (музична зірка, медійне обличчя, актор/актриса кіно) позбавив себе життя. Після кожного самогубства зірки з’являється так званий синдром Вертера, тобто підвищена кількість самогубств серед шанувальників (фанатів) свого кумира;
прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду, теж можуть свідчити про зацікавленість смертю й самогубством;
раздарювання важливих речей друзям або своїй сім’ї. Протягом дуже короткого періоду до суїциду дитина намагається «попрощатися» зі своєю сім’єю та друзями. Попередженням повинні служити ситуації, коли підліток віддає свої особисті дрібнички й ті речі, яких ще кілька тижнів тому за жодні скарби світу не позбувся би;
соціальна ізоляція – період дорослішання – це період інтенсивного спілкування. Відсутність друзів і практично повне соціальне відчуження дитини можуть бути важливим симптомом. Якщо вона цілими днями не виходить з дому, ні з ким не зустрічається, ні про кого не розповідає, варто звернути увагу на присутність інших симптомів наявності суїцидальних думок;
депресивний стан – печаль, зниження енергетичного потенціалу, утрата апетиту, надмірна сонливість та інші симптоми депресії завжди повинні викликати більшу настороженість батьків і готовність прийти на допомогу своїй дитині
Мобінг у педколективі: як не стати жертвою молодому спеціалісту
Дієві поради, як попередити непорозуміння із колективом та адміністрацією
У вас багато знайомих, які колись працювали вчителями, але за певних обставин звільнилися? Чи не запитували ви, що саме вплинуло на їхнє рішення піти зі школи?
Багато нинішніх вчителів жаліються на нестерпність сучасних учнів, на їхнє вільнодумство, відсутність авторитету старших та інше. Однак цікаво, що педагоги, яким довелося звільнитися, із часом якраз про учнів зазвичай згадують із теплотою. А ось про колектив вчителів – далеко не завжди. Чому так?
Обережно: мобінг!
Від англійського «to mob» означає переслідування чи групові напади на певну особу. Термін «мобінг» використовують для позначення таких явищ, як психологічний тиск та цькування у колективі, направлені на окремого співробітника.
Вперше цей термін було запропоновано на початку 1980-х років німецьким психологом Хайнцем Лейманом для позначення психологічного утиску в колективі.
Мобінг може виражатися в упередженому ставленні, інформаційній ізоляції, плітках, насмішках, ігноруванні успіхів та систематичній перебільшеній критиці. Це явище, на жаль, є практично в кожному колективі.
Відповідно до результатів загального дослідження серед найманих працівників, що проводилося порталом hh.ua, 8 із 10 респондентів зазначають, що були свідками мобінгу. При цьому майже половина опитаних зізнається, що потерпали від цькування на роботі особисто. Тож проблема дійсно має глобальний характер як в суспільстві в цілому, так і в школах зокрема.
Чому виникає мобінг
На меті мобінгу – викорінення інакшості. Здавалося б, що поганого, коли у вчительській спільноті з’являється молода, творча, амбіційна та енергійна особистість? Однак все не так однозначно!
Зізнаймося, не дивлячись на ряд реформ останнім часом, школа – надзвичайно консервативне середовище. Не всі вчителі підтримують нововведення і через те недолюблюють «білих ворон», які їх намагаються втілити. Тож молодий ініціативний вчитель може стати жертвою мобінгу, тим більше, якщо він швидко знаходить спільну мову з учнями, але нехтує правила педагогічного колективу.
Конкуренція за увагу та авторитет серед школярів, бажання відчути владу над іншими, небажання змінювати звичний хід речей та посадових обов’язків – можливі причини цькування молодого педагога. У школі є своя ієрархія, а мобінг – спосіб показати, «хто у хаті хазяїн», тому часто спостерігається з боку шкільної адміністрації.
Які наслідки мобінгу
Систематичне цькування може призвести до серйозних психологічних і психосоматичних захворювань, зниження самооцінки та морального спустошення. Якщо щодня цілеспрямовано критикувати особистість, то з часом вона вже і сама починає сумніватися у своїй компетенції, зневірюється у собі та дійсно гірше виконує свої обов’язки.
Нездорові відносини позначаються не лише на жертві цькування, а й на якості навчальному процесу, учнях та колективі школи в цілому. Виникає своєрідний ефект доміно!
Часто, зіштовхнувшись із непорозумінням колег, молоді вчителі невдовзі відчувають перші ознаки психологічного вигорання та звільняються зі школи. Чи можна попередити мобінг та безболісно влитися в давно сформований шкільний колектив?
Поради, як не стати жертвою мобінгу
- Вивчіть свої посадові обов’язки.Ознайомтеся із трудовим кодексом та посадовою інструкцією, щоб усвідомлювати, за що саме ви отримуєте заробітну плату. Юридична грамотність дозволить кваліфіковано вести діалог з адміністрацією у випадку бажання навантажити вас у подальшому додатковими обов’язками, виходом на роботу у вихідні дні, для підміни, проведення незапланованого виховного заходу чи убезпечить від підписання контракту, який не передбачає отримання відпускних у кінці року (останнє – приклад з власного досвіду!).
- Старайтеся виконувати свою роботу максимально якісно.Готуйтеся до уроків, намагайтеся вчасно здавати всю паперову звітність, заповнюйте уважно журнал, не запізнюйтесь на уроки і наради; якщо не знаєте, як вчинити, ідіть за порадою до адміністрації чи колег до того, як адміністрація сама викличе вас «на килим». Запам’ятайте, спершу максимально якісно робіть саме те, що маєте виконувати за посадовими інструкціями, а вже потім – все те, що виходить із вашої особистої ініціативи, а не навпаки!
- Підтримуйте з усіма ділові доброзичливі стосунки. Вітайтеся з колегами, щиро посміхайтеся до кожного, підтримуйте світську бесіду, але не намагайтеся всім сподобатись. Поводьте себе чемно та рівно з усіма колегами, не допускаючи ані панібратства, ані надмірної офіційності. Зважайте, що не лише ви придивляєтесь та вивчаєте колег,. те саме роблять і вони, намагаючись зрозуміти, яка насправді ви людина та спеціаліст.
- Знайдіть собі наставника.Оберіть досвідченого колегу, до кого у випадку чого можна звернутися за порадою і допомогою. Старші колеги, як правило, із задоволенням діляться своїм досвідом з молодими, розповідають історії із життя школи, знайомлять із традиціями та завжди прийдуть на допомогу, якщо прийдеться допомогти налагодити дисципліну під час уроку.
- Позначте свої кордони з колегами. Пам’ятайте золоте правило: до вас ставляться саме так, як ви дозволяєте це робити! Тож починаючи роботу в новій школі, варто одразу зарекомендувати себе як сильну і впевнену в собі особистість, яка поважає кордони інших та не дозволяє порушувати свої.
- Поважайте неписані правила колективу. У кожній спільноті є свої традиції. Демонстративне нехтування цих правил викличе незадоволення чи навіть обурення колег. Не шокуйте оточуючих зухвалою поведінкою чи екстравагантним вбранням. Можливо з часом за вашої участі існуючі правила скорегуються, але не варто цього робити одразу.
- Слідкуйте за своїм здоров’ям та саморозвитком.Намагайтеся виробити графік, де є час не лише на роботу, а й на особисте життя, саморозвиток і здоровий сон. Адже людина, яка добре висипається, нормально харчується та постійно навчається новому, краще аналізує ситуацію. Тож, якщо ви сповнені сил і енергії, то краще можете контролювати свої емоції і реакції та адекватно оцінювати вчинки оточуючих.
Молодому спеціалісту, який нещодавно прийшов до школи, багато чому потрібно навчитися у колег. Сподіваємося, що вам вдасться побудувати доброзичливі відносини з колективом та адміністрацією і попередити непорозуміння.
